Навзікая

«Феатський квіте, серце Навзікає».
М. Зеров
«...ніжна Навзікая,
Струнка дочка феатського царя».
М. Рильський

Ясна голубко, в галасі забав,
Що потонув у криках переляку,
Твій світлий образ осліпив вояку,
У котрий раз зорею просіяв.
Тож ясно-срібний пояс пов'язав
Твій милий берег і мого Ітаку.

Царівна та і водночас не та:
У пишних кучерях змія таїться люта.
Хай умудрились в двадцятьох днях так
Ії колись незаймані уста, -
Настирливо в уяві вироста
Лише Каліпсо хтива і нескута.

Мій бідний друже з драним рукавом,
Брудний, напівголодний Телемаху,
Лишімо тінь оскверненого даху!

Нема різниць між злом і напівзлом.
Та кане успіх тим, хто напролом
Іде вперед без сумніву і страху.