Товариш

Прискакав опівночі один,
За ворітьми кидає коня,
Сколихнувся під стріхою дим,
І метнулись крила вогня: -

«Вся передня сторожа... по ній!..
Він умер - непоборний - умер!»...
Тим-то захід, як кров, червонів 
І вигукує пугач тепер...

Будь проклята ця підла земля,
Ці яри і дубові гаї!
Я казав: «Не іди».- Засміявсь
І струснув за рамена мої...

Завтра зійдеться військо на луг
І друїдів громада ясна:
Хай вполює небіжчиків друг 
«На останній бенкет кабана».

Затремтить мені .лук у руках.
Як журба моя - гостра стріла.
Як тyгa моя - осінь лунка,
Що повітря вином налива...

Ти під возом лежиш бойовим
У шоломі, з щитом і мечем...
О, недовго - і возом своїм
Дожену, дожену тебе ще...