Чом ти між нами, чом не на ниві, 
Де твої сестри-волошки цвітуть, 
Там, де воркують колосся щасливі, 
Там, де джмелі під квітками гудуть?

Вернешся ти — і тебе не пізнають:
Личко зів'яло... на віях роса...
«Де ти, о сестро, блукала,— спитають,—'
Де твоя, сестро, змарніла краса?»

В відповідь ти тільки глянеш з журбою, 
Схилиш голівку свою до землі... 
Стануть волошки в сльозах над тобою, 
З жахом одскочать од тебе джмелі.