Із панських прихвоснів-рабів 
Ми людьми з прізвищами стали 
І вголос прізвища сказали 
Під зле сичання ворогів.

З своїх подертих сорочок 
Ми прапор в темну ніч пошили 
І кров'ю власною скропили 
При тихім сяєві свічок.

Ми йдем до кращого життя, 
Нам мрія шлях квітками вслала, 
Однаково: потала так потала! 
Але назад немає вороття...