Не зашумлять столітні верби,
           Не зашумлять... 
Не зацвітуть пожовклі луки,
          Не зацвітуть. 
Не вернем ми літа дитячі
          Повік, повік... 
Не підем ми волошки рвати
          Ніколи вже. 
На призьбі ти сидиш совою
           І серце рвеш, 
А я іду в крові і ранах,
            Сліпий іду... 
Дурна надія мене тернами
            Кудись веде.

1908 р.