В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле! 
Чи цвітами піду, чи терня поколе, 
чи певно там зайду, чи щастя там найду,-
    іду, де побачив мету.

Не вернусь з дороги, хоч мучить тривога: 
чи справді до щастя веде ся дорога, 
чи гідне є муки, і бою, й розпуки 
    се щастя, що я єго жду.

Як найду єго, порівняюсь з метою — 
все горе забуду за хвилі спокою. 
Проживши ті хвилі, навіки в могилі,
   вдоволений, тихо спічну...