Тіні людей і камінь – 
Важко моїм очам.
Бачу блакитні плями – 
Неба дешевий крам.

А серед вулиць купи – 
Всіх заведе одчай.
Хтось проміняє, купить,
Хтось обідніє вкрай.

Вийшов і я, бо мушу,
Вийшов та крикнув сам:
«Хтось проміняє душу?
Душу свою віддам».

Не обізвались мляві,
Сонні, голодні, злі,
І не з’явився навіть
Темний владар землі.

Той, хто вроду й клейноди,
Кажуть казки, давав – 
Тільки тепер в пригоді,
Бачу – і він не став!

…День умира. Убого
Никне небес шатро.
Місто, прокляте Богом!
Кинув тебе і чорт!