Поля синiють вечорами, 
Рiка говорить з берегами, 
I так таємно 
На небi бiлiї намети 
Димлять: 
— Вечеря вариться борам. 
Все ближче, ближче вечiр суне, 
Все нижче плачуть трави-струни. 
Тихо й темно 
Бори-поети 
В хмарах сплять. 

1920. "Обiрванi Струни"