Не кидає цам господар 
Ні жінки, ні хати, 
А тут москаль перехожий 
Аж гвалт пої..ти. 

І вхитрився ж так, шельма, 
Настругав цеглини. 
Розтер пороху чимало, 
Взяв білої глини. 

Давай пуцьку малювати! 
На два пальці — в чорне, 
На чотири пальці — в біле, 
А на три в червоне. 

Розмалював, як на диво, 
Та вже й не ховає. 
Тільки, шельма, протягнувся, 
Вдає, що дрімає. 

А тут його господарі 
Коло нього в’ються, 
Та плечима тільки нижуть, 
Та стиха сміються. 

Далі москаль підхопивсь — 
Ніби пробудився, 
Живо пуцьку у ширіньку, 
На них подивився. 

"Что вам нада?" — запитав. 
"Та, — кажуть, — нічого!.. 
Ми лиш тілько не бачили 
Ще дива такого…" 

"Эка штука!.. не бачили… 
Та тело, вишь, тело!.. 
А уж краски — это наше 
Солдацкое дело!.." 

"Що ж це такеє?" — запитала 
Пильно молодиця. 
"Что тское? Энто, знаешь, 
Как таво… случится… 

Так чтоб знал я, что работать: 
черным — так капрала, 
Белым — энто офицера, 
Красным — генерала! 

Всё по чину энтак знаешь…" 
Мужик аж піднявся. 
"То червоним — генерала?" — 
Ще раз запитався. 

"Уж, конечно, генерела!…" 
"А що би вам дати, 
Щоб, наприклад, моїй жінці 
Генерала мати?" 

"Ничаво, брат, тольки б жинка 
Энтаво хатела, 
А я, брат, не пожалею 
Казьоннаво тела. 

Хочешь, что ли, маладица?" 
"Та так, — каже, — хочу, 
Що, їй-Богу, чи вірте, 
Чуть на вас не скочу!.." 

"Ну, ложись же маладица!" 
Вона і лягає, 
Сорочину піддирає, 
Поцьку випинає. 

Москаль тогди свою пуцьку 
Межи ноги зводить, 
Прогортає разів кілька, 
По краю обводить. 

Молодиця розпалилась, 
Аж-аж випинає, 
А той тоді помаленьку 
Далі посуває. 

Стало мокро, іде щільно, 
Москаль розкокшує, 
А господар стоїть збоку, 
Тільки-но пантрує. 

Розкошує москалина… 
Аж світяться очі… 
А там поцька його пуцьку 
Ковтає, лоскоче. 

І ковтає, і лоскоче, 
Аж пуцька подалась… 
Мужик бачить, що пасмужка 
Трохи показалась; 

Та го зверха, та донизу!.. 
Сховалося тіло… 
Але годі!.. тогди й саме 
Кінчилося діло!.. 

А москаль тут йому й каже: 
"Что ты энто сделал? 
Да ты, братец, всю работу 
Энтак переделал! 

Не жми только моей жопы — 
Был бы генеральчик, 
А теперь уж, полно, братец! — 
Будет барабанщик!" 

А той тогди його — з жінки: 
"От бісова мати! 
Та такого генерала 
І я годен мати!"