N. N. 


Така, як ти, колись лілея 
На Іордані процвіла 
І воплотила, пронесла 
Святеє слово над землею. 
Якби-то й ти, Дністровий цвіте... 
Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть. 
В Сибір в кайданах поведуть. 
І ти, мій цвіте неукритий... 
Не вимовлю... 

Веселий рай 
Пошли їй, господи, подай! 
Подай їй долю на сім світі 
І більш нічого не давай. 
Та не бери її весною 
В свій рай небесний, не бери, 
А дай твоєю красотою 
Надивуватись на землі. 

19 травня 1859, [С.-Петербург]