ПРЕДШЕ

Я вас любив, німуючи, то словом
і вірив сліпо та тривожно знов,
а ви боялися, щоб випадково
не виявив при людях я любов.

Я вас любив, побожний то злорікий,
ви ж обминали, боячись, мене,
і через те прощайте вже навіки,
і хоч тепер вас серце обмине.

Але коли у липні під каштаном
побачите потоптану траву
і думка займеться в душі неждано,
що я ще, нещасливий, десь живу,

підіте в церкву для такого часу,
зітхаючи полегшено грудьми,
що зворушили в себе тільки рясу
за серце самотинне між людьми!..

1943 р.