Попереду, нарештi, порожнеча 
i довгождана. Вiчнiсть пiзнаю, 
даровану годиною лихою. 
А бiлий свiт — без кольору i звуку, 
нi форми, нi ваги, анi смаку — 
розлився безберегою водою. 
Цей бенкет смертi в образi життя 
щасливого вiдстрашує i врочить: 
устромиш ногу в воду — i помреш.