Древній, обікрадений народе! 
Над тобою прошумів розбій, 
Та кати не вкрили твою вроду, 
Не всушили дужий мозок твій. 

Нові покоління, як обнова, 
В лоні сповиваються твоїм, 
І дідівська гордовита мова 
Служить вірно і слухняно їм. 

Пристрасним, орлино-мудрим зором 
Дивишся у всесвіт з-під повік… 
Виродки — підтвердження суворе, 
Що живеш і житимеш повік! 

8.II.1962