Ніби краплі жовті, в темну воду 
Стиглі зорі падають вночі. 
Ти ідеш крізь синю прохолоду, 
Підійнявши місяць на плечі. 

Ти ідеш... Іди собі щаслива, 
Мрій і смійся, думай і мовчи, 
Посміхайся вітрові грайливо, 
Травам ім’я милого шепчи. 

Ти ідеш… Звичайно, не до мене, 
Не мені замріяність несеш. 
Ніжна й добра, щедра і шалена, 
Іншому в обійми упадеш. 

Іншому у душу зрониш слово, 
Сумнів розпанахавши навпіл. 
Вечір перли вам до ніг казкові 
Буде сипать росами на діл. 

І від вас між сонних незабудок, 
Без злоби, досади і обмов, 
По росі брестиме босий смуток 
І моя нерадісна любов.