Прости мені, земле, дурість мою.
Прости, коли щось не вмію.
Я дурість ледачу працею вб'ю, 
Під зливою дум змужнію.
Літа не чекають. Мій шлях не легкий,
Спішу все пізнать й збагнути.
Прости мені, земле, коли не такий,
Як треба синам твоїм бути.