Скільки хникають вже коханці, 
Скільки пишних говорять фраз, 
Скільки грошей потратив на танці, 
На цукерки кожен із нас! 

Скільки меду у кожнім слові 
Наточили ми для дівчат, 
Що вони збожеволіть готові 
І готові "рятуйте!" кричать. 

Щоб любили нас, щоб кохали, 
Кожен з шкіри своєї ліз. 
Скільки потім за нас пролинали 
Милі очі солоних сліз! 

Розлилися вони, як море, — 
Хто там берег у нім знайшов? 
У жіночому лютому горі 
Захлинається наша любов.