ЗАКОХАНА

Ось на тому й ущухла злива, 
Розійшлися з під’їзду всі. 
Ти брела по струмках, щаслива 
В загадковій своїй красі. 

Били блискавки ще тривогу, 
Розтинаючи небосхил, – 
І веселка тобі під ноги 
Опустилась, чудна, без сил. 

Довго вітер уперто віяв, 
Але чомусь і він тепер, 
зазирнувши тобі під вії 
У волоссі твоєму вмер. 

Через вулиці нахололі 
Повз очей зачарований хміль 
Йшла ти в сонячнім ореолі 
Невідомо куди й звідкіль. 

Йшла, та й годі. Може, з роботи, 
В магазини чи на базар. 
Дріботіли маленькі боти 
Об розчулений тротуар. 

Не дивилася ні на кого, 
Йшла й не чула, напевне, ніг. 
Але щастя твоє ще довго 
Голубіло з очей у всіх.