У вас такі незвичні очі...
І хто вас ними наділив!
В них щось від дня і щось від ночі,
І щось від сонця, і від злив.

Вони такі бувають ніжні,
Як сон в кохання на руці.
А ви тоді зимово-сніжні,
Лише тепло в очах на дні.

Бувають очі в вас журливі,
Домалювати б їм сльозу.
Я хочу цілувати вії,
І вашу усмішку сумну.

І ваші очі, наче пристрасть...
Дозвольте, їм себе віддам.
Бо ваша постать і обличчя –
Портрет нетанучим очам.