Повільно шкребуть підлогу, мов палубу, старі прибиральниці коридорів; чуєш, про щось перешіптуються на сходах, проходять боязко біля стін, довгими гаками виловлюють із води водяних щурів і гіркі сновидіння. Кімнати довкола переповнені сутінками, як крейсери вугіллям; прибиральниці коридорів вишкрібають луску гострими ножами, заганяють циганські голки в ранкове сонце; добігає кінця осінь і небеса такі темні, мовби хтось поскидав до купи відрубані курячі голови і чорні троянди. Коли відмивають всю кров, збираються на вокзалах, п’ють підігріте вино і говорять про те, що риби сьогодні блукають в Дунаї, не можуть виплисти на мілке без нічних ліхтарів з кораблів, без голосів із берега, без отворів і тунелів в чортовій кризі.