ОСІННІЙ СПІВ (1)
 

Холодний сірий смерк торкає наші скроні, 
Ясного літа смерть — її віщує звук, — 
Я чую по дворах удари похоронні, 
Важкі удари дров, що падають на брук. 
 
Повернення зими, сум’яття, безнадія, 
Шаленство, рабський труд і знавіснілий жах, — 
Мов сонце на вітрах пекельних крижаніє — 
Червоний серця лід холоне на вітрах. 
 
Глухі удари дров — мов ті глухі удари, 
Коли з важких дощок будують ешафот, — 
У душу, мов таран, летять важкі огвари, 
Коли по всіх дворах — це гупання колод. 
 
Цей монотонний грюк — немов тяжке наслання, 
Немов трунар в труну вбива за цвяхом цвях. 
Кому? — Осінній день, нагадує прощання 
Цей монотонний звук, що чути по дворах.