ПІВЕНЬ

Зоря майнула, мов стріла, 
неначе іскра, пісня згасла, 
і тільки з мокрого зела 
роса краплинками сплила, 
мов слово, чиста й ясна. 

Вже обріїв зігнувся рівень 
у круглу смугу обруча, 
і ніч почала вже кінчатись, 
неначе ватра, догоряти. 
Ось ранок синім возом їде 
і сонця сніп в село везе. 
Крильми шумить червоний півень — 
співучий з міді 
серп.